Персональні файли з Дмитром Вольфом

Дмитро Вольф став героєм програми “Персональні файли” на радіо Ера ФМ.
Цього разу мова йшла про пікап як систему знань, соціальне явище і навіть субкультуру. В інтерв’ю було порушено чимало соціальних і практичних аспектів, однак, на жаль, після монтажу залишилися лише деякі уривки та зауваження. Нижче представлений сценарій інтерв’ю, а також запис самого ефіру.

Познайомитися з будь-якою дівчиною для них не проблема — у телефонних книгах цих людей повно жіночих імен. Як правильно знайомитися й завойовувати серця, вони знають не з чуток. Для деяких знайомство з дівчатами навіть стало частиною професії. Сьогодні в «Персональних файлах» говоримо про «пікаперів». Перед мікрофоном — Катерина Моржецька.

У наші дні «пікаперство» або мистецтво зваблення стає дедалі популярнішим. Про те, як ефектно познайомитися та почати будувати стосунки з дівчиною, написано безліч книг, прочитано силу-силенну лекцій і знято чимало фільмів. Методи, підходи й завдання у всіх «пікапів» різні, та головну ідею руху озвучив герой фільму «Метод Хітча» доктор Сват: «Основні принципи: будь-коли, будь-де, неважливо хто, кожен чоловік має шанс закрутити голову будь-якій жінці — важливо знайти підхід». Герой нашої сьогоднішньої програми тренер Дмитро Вольф цього не заперечує, але наголошує — для цього потрібно докласти чимало зусиль.

Дмитро Вольф: пікап — це набір психологічних, фізіологічних та інших заходів для привернення уваги осіб протилежної статі. У більшості чоловіків філософія приблизно така: усе до сексу — це велика, клопітка, неприємна й «напружена» праця. Це сприйняття, і його також треба змінювати. Саме цим ми й займаємося на пікапі.

Катерина Моржецька: при цьому різниця між «пікаперами» таки існує, і вона принципова. Серед них є так звані «спортсмени», для яких головне — це поповнення свого «послужного списку». Але говорити, що такі наміри мисливців на жіночі серця абсолютно негативні, не варто, заспокоює Дмитро.

Дмитро Вольф: хтось каже: «Я хочу Машу, Катю, Свєту й ще он ту дівчину», і я вважаю, що це нормально. Тому що коли він насититься, коли спробує все різноманіття, задовольнить свої базові запити, мозок стає простим чином — починаєш ставити собі запитання: «Що мені в них сподобалося? А навіщо вони взагалі були в моєму житті? А чи не час завести справжні стосунки й головне — якими вони мають бути?»

Катерина Моржецька: серед «пікаперської» братії є й так звані «спокусники». Вони використовують складніші психологічні прийоми та прагнуть до яскравих, багатогранних і головне — постійних стосунків. Мотиви ж для занять пікапом — різні.

Дмитро Вольф: багато хто звертається після розлучень чи невдалого досвіду на особистому фронті. Якось треба жити далі, і багато хто приходить саме заради цього. У багатьох просто хронічно не виходить.

Катерина Моржецька: скласти якийсь конкретний портрет «пікапера» неможливо. У суспільстві закріпився образ нахабного, самовпевненого хлопця, але насправді вчитися мистецтву зваблення приходять чоловіки різного віку та соціального становища. А от причини, з яких деяким катастрофічно не щастить із протилежною статтю, — типові.

Дмитро Вольф: начебто і при грошах, і все в нього «добре», але всі жінки довкола його чомусь не люблять або використовують. Як правило, це через зовнішній вигляд, який самі чоловіки вважають нормою, а насправді — ні. Іноді підводять мовні параметри. Сюди ж можна додати вміння себе позиціонувати, впевненість у собі — не мені вам розповідати, наскільки вона шкутильгає у більшості чоловіків, а в багатьох її взагалі немає (у контексті спілкування з протилежною статтю — прим.). Крім усього іншого, потрібні емоційність, розкутість, відкритість…

Катерина Моржецька: ловеласи з досвідом стверджують, що «пікаперство» — явище необхідне, адже соціального інституту, який би пояснював, як відбувається взаємодія між чоловіком і жінкою, у нас немає.

Дмитро Вольф: слово «пікап» тут не зовсім доречне, але якусь подібну програму з гендерної психології, з розуміння відмінностей між статями, з розуміння принципів взаємодії й потреб одне одного я б однозначно проводив у старших класах і вже точно у ВНЗ.

Катерина Моржецька: навчати справді є чому, тому останнім часом, немов гриби після дощу, з’являються численні тренінгові центри, клуби, школи та лекторії, але задоволення це не з дешевих. Ціна зазвичай становить від кількох тисяч гривень. У програму, як правило, входять і теорія, і практика.

Дмитро Вольф: у моєму випадку це п’ять вікендів, зазвичай із десятої ранку й до дев’ятої вечора. Це лекція і три години на польове завдання — коли хлопці йдуть у реальні умови, і за три години їм необхідно, наприклад, познайомитися з п’ятнадцятьма дівчатами. У нашому контексті це означає за п’ять-десять хвилин встановити достатньо цікавий емоційний контакт, створити ситуацію або контекст, у якому дівчині було б цікаво спілкуватися…

Катерина Моржецька: заняття зазвичай орієнтовані не на банальне «клеїти» дівчат. Передусім треба розвинути впевненість у собі. Але не лише ця риса робить «пікапера» — «пікапером».

Дмитро Вольф: для використання більшості інструментів необхідне вміння спілкуватися, треба добре виглядати, красиво жестикулювати, бути впевненим у собі, зокрема й перед великою кількістю людей. Одне слово, щоб бути таким, виникає потреба в інтелектуальному розвитку себе. Я регулярно кажу на своїх тренінгах у рамках поняття «суперматриця» — це комплекс щоденних заходів, серед яких дихальна гімнастика, мімічна гімнастика, розтяжка. Щодня студент має тричі по двадцять хвилин приділяти час отриманню принципово нової інформації не за своїм професійним профілем — астрономія, фізика, філософія, мистецтвознавство…

Катерина Моржецька: що стосується методів і схем зваблення, то тут загалом усе більш-менш просто — головне зрозуміти логіку й основні принципи поведінки жінок під час знайомства, а далі вже діяти за ситуацією.

Дмитро Вольф: можна вирізнитися тим, що ти ситуативно скажеш або як поведешся. Іноді хлопці прямо створюють ситуації, які так чи інакше втягують співрозмовника в комунікацію. Іноді це просто банальний підхід на вулиці, але не в контексті: «Дівчино, а можна з вами познайомитися?» — ні, це зазвичай легке й відкрите знайомство, яке, як правило, призводить до запрошення дівчини на побачення.

Катерина Моржецька: однак професіонали констатують, що дуже часто самі жінки при знайомстві допускають помилки. Ба більше, всупереч суспільній думці, жінка здатна втримати біля себе навіть найбільш переконаного холостяка або професійного «пікапера».

Дмитро Вольф: якщо ми говоримо про якісь подальші зустрічі — перше, друге, третє побачення — очевидно, що вона має своїми манерами, звичками, поведінкою, захопленнями, зовнішнім виглядом і всім іншим стимулювати його діяти так, щоб їй це справді подобалося (йдеться про дії випускника тренінгу). Питання — наскільки він із нею залишиться і як довго триватиме їхній зв’язок — залежить від того, що вона може запропонувати взамін.

Катерина Моржецька: нерідко виходить так, що стосунки у колишніх «пікапів» виявляються міцнішими, ніж у звичайних людей, а їхнє бурхливе минуле допомагає вирішувати побутові проблеми.

Дмитро Вольф: серед хлопців зі стажем у цій справі більшість уже давно у стосунках, причому у багатьох вони тривають сім-вісім-дев’ять років. І вони вже зовсім не практикують пікап як такий — не бігають і не знайомляться. Хтось викладає, хтось користується тими ж інструментами, але з іншою метою. Адже можна зайти кудись у банк, зустріти там дуже сердиту, немолоду касирку, але поспілкуватися з нею так, що вона буде рада допомогти.

Катерина Моржецька: цікаво, що існує так званий жіночий пікап. Різниця полягає в тому, що дівчата не знайомляться самі, але створюють умови, щоб чоловік сам виявив ініціативу.

Персональна інформація:

Дмитро Вольф — засновник валсного  тренінг-центру, психолінгвіст, тренер. Автор і співавтор усіх представлених тренінгів та навчальних програм. Спікер зі стажем понад десять тисяч годин, проведених на сцені перед аудиторією. Основний вектор навчання — комунікація: у переговорах, публічних виступах, презентаціях, впливі, взаємодії зі ЗМІ, а також у корпоративній комунікації. Окремим тренерським напрямом із 2007 року є «пікап» і гендерна психологія.

Сьогодні за плечима Дмитра — понад 15 тисяч випускників, величезна кількість проведених тренінгів та індивідуальних консультацій. Серед постійних клієнтів є власники деяких найбільших підприємств України та ЕС, політичні діячі, представники шоу-бізнесу.

Повернутися до блогу